Колокольцов Василь Григорович
Колокольцов Василь Григорович (1867-1934) – граф, відомий український державний діяч, меценат
Народився 27грудня 1867 року на Слобожанщині (нині Харківська область) у родині дворян. Його батько, Григорій Дмитрович Колокольцов, був двоюрідним братом Миколи Огарьова, який займав посаду губернатора Вільна, у 1843-1846 роках — голова дворянства Вовчанського повіту.
Мати, Параска Станіславівна (Вишневська), мала великі володіння в Вовчанському повіті, зокрема Ільмень, Леонідівка, Лосівка, Мар'ївка, Романівка, Паськівка.
Після смерті батька Василь разом з матір'ю та сестрою Анною переїздить до Верхньої Писарівки.
Після закінчення Кадетського корпусу навчався у Петровсько-Разумовській сільськогосподарській академії в Москві. Після її закінчення повертається в Велику Писарівку аби керувати успадкованим від матері маєтком.
Після свого обрання головою земської управи, Колокольцов починає бурхливу діяльність щодо розвитку освіти, охорони здоров'я, культури.
Починається будівництво шкіл, лікарень, доріг, мостів, кінно-поштових станцій, дільниць поштово-телеграфного зв'язку, ветеринарних та агрономічних пунктів, з'являються перші артезіанські колодязі.
Збудовано Народний будинок, де діяла бібліотека й ставилися аматорські вистави.
В 1912 році за проектом архітектора Харланова було побудовано будівлю історико-архіологічного музею та приміщення Земської управи.
З'явилося багато крамниць та дрібних майстерень з виготовлення товарів широкого вжитку. В центрі Вовчанська було встановлено гасові вуличні ліхтарі.
Збільшувалось асигнування шкіл, будівництво нових велося виключно за кошти бюджету повіту.
Головною справою Колокольцова було залісення повіту. За час його діяльності було засаджено сосновими борами береги Сіверського Дінця та річки Вовчої. Задля цієї справи він особисто їздив у Францію за досвідом, закупав саджанці та керував роботами. Він також відомий як прихильник приватної власності на землю.
У травні-жовтні 1918 р. Колокольцов займав посаду Міністра землеробства Української Держави.
Трохи пізніше Василь Колокольцов виконував обов'язки Міністра землеробства в межах розквартирування військ генерала А.І. Денікіна.
В 1920 році іммігрує за межі Батьківщини і мешкає спочатку у Греції, згодом в Сербії, Німеччині та Франції. В 1925–34 роках працював на заводі «Рено» поблизу Парижа. В 1930 році створив і очолив Вовчанське земляцтво, яке згодом увійшло до Харківського земляцтва у Парижі (був членом його правління та почесним головою). Похований на Биянкурському цвинтарі в передмісті Парижа.
Життя і діяльність Василя Григоровича Колокольцова залишили яскравий слід в історії Вовчанщини. Завдяки його невтомній праці Вовчанський повіт за темпами благоустрою, розвитку культури та освіти посідав друге місце в Російській імперії.
